У селі Великі Дедеркали на Тернопільщині стоїть унікальний храм, історія якого охоплює кілька століть. Збудований ще у 1734 році як римо-католицький костел, він пережив зміну епох, війн і влад, а в радянський період навіть став осередком місцевого НКВС. Сьогодні це діюча православна церква Святого Миколая, яка належить до Православної Церкви України.
За словами заступника голови Великодедеркальської громади Івана Данилюка, храм спочатку був католицьким і діяв до 1795 року. У його стінах і досі можна побачити старовинні елементи – орган, хори та унікальні розписи. Згодом святиню пересвятили в православну церкву, а після 1920 року, коли ці землі знову потрапили під польське управління, костел відновив свою католицьку функцію.
«Це Святомиколаївський храм нашої громади. Побудований у 1734 році як католицький костел. Бачите – ось тут стояв орган, а з того боку були хори. Пізніше храм став православним, а коли повернулися поляки – знову діяв як костел», – розповідає Іван Данилюк.
Місцеві мешканці дбайливо зберегли частину святинь минулих століть. Серед них – ікони, які колись забрали поляки, а потім повернули. У вівтарній частині храму нині зберігаються старі ікони та Євангеліє. Іконостас, за словами Данилюка, також залишився ще з давніх часів.
Село Великі Дедеркали відоме ще й тим, що саме тут народився видатний польський релігійний діяч і один із авторів Конституції Речі Посполитої 1791 року – Гуго Коллонтай. Ймовірно, саме у цьому храмі він був хрещений.
Після Другої світової війни доля святині кардинально змінилася. У радянські часи храм втрачав своє сакральне призначення: з 1945 року його використовували як господарську будівлю та склад. На території колишніх келій у різний час діяли міліція, прокуратура та суд, а підвали пристосували під камери для допитів, де працював райвідділ НКВС.
«За радянської влади тут були всі силові структури – міліція, прокуратура, суд. А в келіях, починаючи з 1939 року, працював райвідділ НКВС. Підвали облаштували під камери для допитів», – зазначає Данилюк.
Пізніше, у 1976–1996 роках, у будівлі діяв лікувально-трудовий профілакторій, де примусово лікували людей від алкогольної залежності. Частину приміщення переобладнали під виробничі цехи, а верхній ярус – під бібліотеку, клуб та спортивний зал. У радянський період тут також працював кінотеатр і навіть будинок для людей похилого віку.
У 1992 році під час ремонтних робіт у стінах церкви знайшли мідну дошку із записом про переосвячення храму 11 червня 1985 року. Тоді його освятив архиєпископ Волинський і Житомирський Православної Церкви Модест. Саме з того часу храм знову почав відроджуватись як духовна споруда. На початку 90-х років місцева громада власними силами провела відновлення будівлі, відремонтувала стіни і відновила богослужіння.
Цікаво, що колись у келіях храму діяла вчительська семінарія – філія Острозької академії. Вона функціонувала до 1915 року, коли через наступ австро-угорських військ була евакуйована до Бахмача на Чернігівщині. Серед викладачів семінарії був знаний художник Андроник Лазарчук. Саме ця семінарія підготувала багато освічених людей, які потім працювали на теренах Волині.
Згодом, під час польського періоду, у стінах колишнього костелу розташувався батальйон охорони прикордоння, який відповідав за охорону кордону від Здолбунова до Лановецького району.
У наші дні храм залишається діючим і продовжує нести в собі відгомін своєї непростої історії. На його території нещодавно встановили пам’ятний хрест на честь воїнів ОУН-УПА, які загинули у боях за Україну. За словами Івана Данилюка, їхні тіла в радянські часи привозили саме сюди – під стіни храму – для впізнання рідними.
«Цього року громада встановила пам’ятний хрест на честь воїнів УПА. Тоді радянська влада привозила сюди тіла загиблих, щоб місцеві впізнавали своїх. Це були жорстокі методи репресивної машини», – говорить Данилюк.
Сьогодні Святомиколаївський храм у Великих Дедеркалах – це не лише місце молитви, а й пам’ятка історії, яка зберігає в собі кілька шарів минулого: від костелу XVIII століття до символу відродження української духовності після десятиліть безбожного режиму.
Залишити коментар