Суворий аскетизм Манявського Скиту на Прикарпатті прославив цю обитель як «другий Афон». Своїм виникненням цей унікальний духовний осередок завдячує преподобним отцям Іову та Феодосію Манявським. Сьогодні Українська Церква молитовно вшановує великих наставників чернецтва, подвижників і захисників православної віри.
Загрози для українського Православ’я виникли через укладення Берестейської унії. Саме це змусило Іоана Княгиницького повернутися з Афону на Прикарпаття. На Святій Горі майбутній преподобний Іов звершував чернечий подвиг упродовж 12 років. Отримавши благословення афонських старців на захист віри, уродженець Івано-Франківщини розпочав на рідній землі відновлення та заснування монастирів на початку XVII століття.
Монастирський храм подвижники збудували та освятили до свята Воздвиження Чесного Хреста в 1612 році. Цьому передувала зустріч Іова з ієродияконом Феодосієм у 1608 році. Старець одразу помітив велике смирення та ревність нового учня. Феодосій став невтомним помічником у монастирських трудах, а згодом – вірним послідовником святого.
Устав святителя Василія Великого став основою життя в новій святій обителі. Іов запровадив там найсуворіші правила. Праця та невтомні молитовні труди преподобних розбудували Манявський Скит. Обитель привабила велику кількість ченців. Вони прагнули справжнього молитовного подвигу.
Натхненно та віддано продовжив справу свого вчителя преподобний Феодосій Манявський. Він зміцнив чернече братство та дбав про розбудову монастиря. Довкола Іова сформувалося ціле покоління ченців, для яких він став духовним наставником. Його любов до істини, аскетизм і святість назавжди змінили історію українського чернецтва, а Феодосій зберіг цю духовну атмосферу молитви і суворий устав.
Залишити коментар