Майже століття тому український композитор із Тернополя Василь Барвінський зібрав і опрацював колядки та щедрівки з різних регіонів України. Його збірник для фортепіано вийшов друком у 1935 році й, попри десятиліття заборон, дійшов до нашого часу.
До видання увійшли колядки й щедрівки з Галичини, Закарпаття, Наддніпрянщини та Лемківщини. Ці обробки виконують і сьогодні, перекладають для різних інструментів і включають до навчальних програм, розповіла завідувачка вокально-теоретичного відділу Тернопільського ліцею №21 – спеціалізованої мистецької школи імені Ігоря Ґерети Оксана Купецька.
Барвінський увійшов в історію як перший український композитор, чиї твори друкували за межами країни. Його музику видавали в Америці, Німеччині, Австрії та навіть Японії.
І водночас – його ім’я надовго зникло з українського музичного простору.
“Вперше я почула про Барвінського десь у 90-х роках, коли була студенткою. Мене дивувало, чому в підручниках і на лекціях не було цього імені. Згодом дізналася, що Барвінський був заборонений понад 40 років, а його твори вилучили з концертів і репертуарів”, – розповіла Оксана Купецька.
Першими творами, з якими вона тоді зіткнулася, стали рукописні ноти щедрівки “Павичка ходить” та колядки “Що то за предиво”. Саме вони відкрили для неї стиль композитора.
В обробках Барвінського майже немає гармонійних повторів. Музика розвивається наскрізно. Це захоплює.
“Там постійний розвиток, без шаблонів. Це дуже приваблює музикантів. Протягом усього життя Барвінський звертався до народної пісні. Колядки і щедрівки з’явилися в його творчості ще в юності. У цьому збірнику є надзвичайно цікаві гармонійні знахідки”, – зазначила завідувачка відділу.
Трагедія життя композитора перекреслила майже всю його спадщину. У 1947 році Барвінського за наклепом заарештували співробітники НКВС. Після катувань він підписав дозвіл на знищення власних рукописів.
Радянська влада стерла з лиця землі майже всі його ноти.
“Його катували, він утратив слух на одне вухо, почав втрачати пам’ять. Десять років він провів у таборах Мордовії разом із дружиною Наталією, талановитою піаністкою. Після повернення намагався відновити твори по пам’яті”, – розповіла Оксана Купецька.
Збірник колядок, виданий ще до арешту, виявився винятком. Саме тому він зберігся.
Життєвий шлях Барвінського формувався в інтелігентному середовищі. Його батько був професором учительської семінарії та міністром освіти і віросповідання часів ЗУНР. Мати – піаністка і диригентка, перша вчителька музики для сина та для Соломії Крушельницької. Сам Василь Барвінський понад три десятиліття очолював Львівську консерваторію.
Українці колядували всюди – в родинному колі, у криївках, на засланні, в депортації. Цю традицію передавали з покоління в покоління, навіть коли за неї переслідували.
Збірник Барвінського став частиною цієї безперервної пам’яті. Тихої. Але незнищенної.
Залишити коментар