Поки його однолітки збирають дитячі спогади або штурмують тренерські курси, Джеймс Мілнер продовжує шнурувати бутси в роздягальні АПЛ. Його нещодавній вихід на поле у складі «Брайтона» проти «Брентфорда» став не просто черговим ігровим епізодом, а історичною віхою: 654 матчі в еліті англійського футболу. Це абсолютний рекорд, який потіснив попереднє досягнення Гарета Баррі.
Коли у листопаді 2002 року 16-річний юнак уперше з’явився у складі «Лідс Юнайтед», він вважався лише перспективним вихованцем, який фанатів від рідного клубу «у спадок» від батька. Цікаво, що тоді він став наймолодшим дебютантом в історії «Лідса», але в масштабах усієї ліги його на місяць випередив інший тогочасний «ноунейм» – Вейн Руні. Минуло понад двадцять років. «Шрек» Руні вже вісім років як на пенсії та пробує себе в ролі тренера, а Мілнер досі в строю, демонструючи таку фізичну форму, ніби час для нього зупинився.
Секрет такого довголіття криється у феноменальній природній обдарованості. Ще дитиною Джеймс однаково успішно міг пробігти марафон, зіграти у крикет чи футбол. Ця «семижильність» стала його візитною карткою: у своєму рекордному матчі в сорок років, один місяць та сімнадцять днів він відіграв увесь поєдинок проти команди Єгора Ярмолюка, практично не відчувши втоми.
Шлях універсального солдата
Кар’єра Мілнера – це посібник з професіоналізму та самопожертви. Він пройшов шлях від хлопчика, що подавав м’ячі, до титулованого ветерана, який виграв усе можливе на внутрішній арені та піднімав над головою Кубок чемпіонів. Його шлях пролягав через низку знакових клубів:
- «Лідс Юнайтед», де він починав і який змушений був покинути через фінансовий крах команди;
- «Ньюкасл» та «Астон Вілла», де футболіст став загартованим бійцем АПЛ;
- «Манчестер Сіті» та «Ліверпуль», у складі яких він зібрав повну колекцію трофеїв.
Мілнер – це людина-оркестр. За свою тривалу кар’єру він не спробував себе хіба що у воротах та в центрі захисту. В усіх інших іпостасях він був і залишається взірцем корисності: з ідеальним баченням поля, точним пасом та ударом з обох ніг.
Джеймс Мілнер – це футболіст, який завжди був готовий «тягати рояль» для команди, залишаючись при цьому унікальним майстром своєї справи.
Сьогодні ситуація в «Брайтоні» виглядає майже сюрреалістично. Головний тренер команди Фабіан Хюрцелер на сім років молодший за свого підопічного. Більшість гравців основного складу «чайок» навіть не народилися, коли Мілнер уже боровся за м’яч на полях Прем’єр-ліги. В АПЛ, де панують шалені швидкості та жорсткі вимоги до атлетизму, грати у такому віці – привілей обраних, таких як Тедді Шерінгем чи Райян Гіггз.
Чи є межа у цього рекорду? Поки Ешлі Янг намагається наздогнати лідерів зі своєї позначки у 485 матчів, перебуваючи в іншому дивізіоні, позиції Мілнера виглядають непохитними. Зважаючи на його здоров’я та працездатність, цифра 654 – це лише проміжний етап. «Залізний Джеймс» продовжує писати свою історію, доводячи, що вік у паспорті не має значення, якщо в тебе всередині двигун марафонця.
Залишити коментар