На мапі культурної пам’яті Тернопільщини з’явилися нові маркери. Три локальні традиції отримали статус елементів нематеріальної культурної спадщини області. Це обряд вінкоплетення у Синькові, вбирання хрестів у Монастирку та феномен настасівських весільних музик.
Рішення охоплює різні виміри народної культури – від весільної символіки до сакрального простору і живої музичної традиції. Але всі вони мають спільне коріння – сталі практики, які тримають громади разом.
Більше про елементи НКС із обласного переліку
У селі Синьків Заліщицької громади вінкоплетення залишається не просто красивою частиною весілля. Це обряд із чіткими правилами, що має захисну силу для молодят.
“Щоб зберегти всі властивості вінка, обов’язково потрібно дотримуватися встановлених звичаїв, починаючи зі збирання барвінку і до того моменту, коли наречену вберуть у вінок. Для села Синьків, Заліщицької об’єднаної територіальної громади цей обряд має важливе значення для залучення молоді до культурної спадщини, адже він передається з покоління в покоління під час весіль”.
У Монастирку Більче-Золотецької громади сакральний простір напередодні Воздвиження Чесного Животворчого Хреста набуває особливого вигляду. Тут дівчата прикрашають хрести квітами та вінками, створюючи хресну дорогу з образками – кожен хрест символізує стацію Ісусових страждань.
“Після свята усі бажаючі мають можливість взяти трохи квітів з собою, їх висушують і зберігають. Сьогодні хресна дорога у селі – це не лише пам’ять про минуле, а й свідчення сили традиції, яка пережила переслідування комуністичного режиму і збереглася завдяки людям”.
Окрема історія – весільні музики з Настасова. Їхній феномен почав формуватися ще у 1920-их роках і живе досі. Музиканти навчаються не в академіях, а в родинах – слухом, з рук у руки, від старших до молодших.
“Феномен цього елементу полягає у мистецькому таланті настасівчан до гри на музичних інструментах на слух без академічної фахової освіти. З юних літ майбутні музики переймають навички традиційної гри від батьків та музикантів старшого покоління, з часом, замінюють їх у інструментальному ансамблі”.
Настасівські музики працюють як живий організм. Кожен виконавець володіє кількома інструментами і може підмінити колегу просто під час весілля.
“Кожен музика уміє грати на різних музичних інструментах та може один одного замінити на весіллі. Зараз Настасівські музики відомі не лише в Україні, а й за її межами, є лауреатами багатьох всеукраїнських та міжнародних фестивалів-конкурсів традиційного мистецтва”.
Три різні традиції. Одна спільна риса. Вони не зберігаються у музеях – вони живуть у громадах, які передають їх далі.
Залишити коментар