Словаччина ставить межу: Фіцо відмовляється підтримати фінансування оборонних потреб України

Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо чітко окреслив позицію свого уряду щодо європейського плану використання російських активів. Він заявив, що Братислава не долучатиметься до рішень, які передбачають фінансову участь у військових витратах України.

Фіцо звернувся до партнерів у ЄС із листом, який сам і зачитав. У ньому він наголосив, що Словаччина не змінюватиме свого підходу, навіть якщо на неї чинитимуть тиск. Позиція була сформульована максимально прямо.

“Я не можу і не буду під жодним тиском підтримувати будь-яке рішення щодо фінансування військових потреб України, в яких мала б брати участь Словацька Республіка. Водночас я поважаю суверенне право кожної держави – члена Європейського Союзу ухвалити інше рішення на добровільній основі”.

За словами прем’єра, на майбутній Європейській раді цього місяця його країна збереже послідовність у питанні будь-яких кредитів або гарантій, що могли б бути спрямовані Києву. Такий сигнал був очікуваним. І він уже викликав дискусії всередині ЄС.

Суперечки навколо репараційного кредиту

У Брюсселі кілька місяців обговорюють механізм, який дозволив би спрямувати Україні до 140 мільярдів євро. Йдеться про прибутки від заморожених російських активів, що зберігаються у бельгійській компанії Euroclear. Єврокомісія пропонує оформити ці кошти як кредит – саме він мав би стати основою майбутнього фінансування.

Суть плану проста за формою, але складна за наслідками. Якщо після завершення війни Москва відмовиться сплачувати репарації, вона фактично втратить право на ці активи. Це і є ключовий елемент механізму.

Однак низка країн ЄС – серед них Бельгія, Франція та Люксембург – висловлюють обережність. Причина одна. Юридичні ризики. Вони вважають, що рішення має бути виваженим, адже йдеться про прецедент, який може створити нові правила у фінансовій системі Євросоюзу.

Дискусія триває. І позиція Словаччини, озвучена Фіцо, додає ще один шар невизначеності. Європейським лідерам доведеться шукати шлях вперед у ситуації, коли кожна країна зберігає за собою право голосу – і право вето.