Для покійного тернопільського радіожурналіста та поета Ярослава Бензи видали літературний пам’ятник.
Третя посмертна книга лауреата премії імені Іванни Блажкевич отримала символічну назву “Життєва дорога”. Про це розповів заслужений журналіст України Євген Баров, який виступив упорядником та літературним редактором видання. Презентація відбулася в ефірі Українського радіо Тернопіль. До нової збірки увійшли не лише ліричні та філософські вірші автора. Читачі зможуть знайти там роздуми, афоризми, байки, жарти, дружні шаржі та алітерації.
Шлях книги до читача виявився тривалим через фінансові труднощі. Рукопис понад п’ять років лежав в обласній видавничій раді. Після початку війни цей орган повністю позбавили бюджетних асигнувань. Зрозумівши складність ситуації через роки війни, Євген Баров вирішив самостійно шукати гроші для виконання товариського обов’язку. Редактор обдзвонив заможних людей та керівників сільгосппідприємств, які добре знали їх із Ярославом за часів спільних журналістських поїздок.
Меценати щиро відгукнулися на прохання та профінансували друк.
Назва книжки народилася з першого рядка заголовного вірша поета. Спочатку упорядник використав це словосполучення як умовне. Автор часто привозив по кілька десятків нових творів зі свого хутора після відпусток. За словами поета, там поезія просто пре з нього, наче вода з джерела.
Обкладинку книги створили за допомогою сучасних технологій. Художники не змогли втілити задум упорядника, тому у видавництві запропонували використати штучний інтелект. За п’ять хвилин нейромережа згенерувала зображення усміхненого хлопця у вишиванці з рюкзаком, який іде польовою дорогою від рідного села повз соняхи, пшеницю, волошки та маки у далекий світ. Персонаж виявився дуже схожим на юного Ярослава.
Підготовка текстів вимагала від літературного редактора колосальних зусиль. Ярослав Бенза мав неймовірно складний почерк, який колись розбирала лише редакційна друкарка. Барову довелося вивчати рукописи через збільшуване скло. Поет зберігав свої чернетки у коробці під столом. З цієї купи паперів упорядник відібрав, розібрав та скомпонував матеріали для фінальної збірки.
Ця книга стане останньою в поетичній спадщині радіожурналіста. Раніше світ побачили дві інші посмертні збірки — “Абомовня” та “Нові чарунки”. Весь поетичний доробок автора вже повністю опрацьований колегами.
Ярослав Бенза понад 35 років віддав роботі в Тернопільській обласній державній телерадіокомпанії. Саме навесні 1974 року він прийшов на радіо після армії та закінчення з відзнакою факультету журналістики Львівського держуніверситету. Колеги швидко оцінили його кмітливий розум, логічність думки та бездоганну мовну грамотність. Вже за кілька місяців молодому фахівцю довірили очолити провідну редакцію вістей.
Баров згадує колегу як майстра слухабельних передач та делікатного керівника. Ярослав Антонович умів ставити чіткі запитання і поважав чужий авторський текст при редагуванні. Попри складний характер керівника, колегам працювалося з ним легко. Сам Євген Баров віддав роботі на радіо 46 років, чверть століття з яких був власником.
Нове видання вже почало надходити до читачів. Упорядник надіслав примірники спонсорам та подарував перші книги бібліотекам. Збірка з’явиться у шкільних, а також деяких районних бібліотечних фондах. Прихильники творчості зможуть знайти її у місцевих книгарнях.
Залишити коментар