Франція у ніч на 15 січня перейшла в режим екстреного реагування. Президент Емманюель Макрон скликав Раду оборони, коли геополітична напруга навколо Гренландії та події в Ірані різко загострилися.
Рішення ухвалювалися швидко. І в тиші перед світанком.
Ще вночі Макрон повідомив у мережі Х, що Париж відправляє перших військових до Гренландії для участі у спільних європейських навчаннях. Це відповідь на прохання Копенгагена та на різку зміну тону з боку Вашингтона.
“На прохання Данії я вирішив, що Франція візьме участь у спільних навчаннях, організованих Данією в Гренландії. Перші французькі військові підрозділи вже в дорозі. Інші підуть за ними”, – написав президент Франції.
За кілька годин, близько пʼятої ранку за київським часом, у Парижі зібралася Рада оборони. У центрі обговорення – два вузли напруги: плани Дональда Трампа щодо Гренландії та силове придушення антиурядових протестів в Ірані.
Це було не символічне засідання. А робоче.
Після наради Макрон мав вирушити на авіабазу Істр на півдні Франції, де традиційно вітає військових з Новим роком. Очікувалося, що саме там він публічно торкнеться теми розгортання французьких підрозділів у межах європейських навчань на арктичному острові.
Дипломатичні канали підтвердили деталі. Посол Франції в Польщі Олів’є Пуавр д’Арвор повідомив, що перша французька група складається приблизно з 15 військових.
Вони вже залучені до підготовки навчань під назвою “Арктична витривалість”.
Франція приєднується до вже розгорнутої коаліції. Напередодні Данія почала перекидати на острів свої підрозділи та техніку, а згодом у Гренландію прибули військові з Німеччини, Норвегії та Швеції.
Що стоїть за риторикою Трампа щодо арктичного острова
Джерело нинішньої турбулентності – за океаном. Наприкінці 2024 року Дональд Трамп заявив, що контроль над Гренландією є “абсолютною необхідністю” для національної безпеки США. У Нууку тоді відповіли коротко: острів не продається.
Втім, на цьому тиск не зупинився. Уже 7 січня 2025 року Трамп публічно допустив використання військового або економічного тиску для встановлення контролю не лише над Гренландією, а й над Панамським каналом. Він закликав до “приєднання” острова до США і назвав цей сценарій неминучим.
Згодом американський політик пояснював свою позицію міркуваннями оборони. Але в Європі ці слова сприйняли як пряму загрозу.
Премʼєр-міністерка Данії Метте Фредеріксен публічно назвала таку риторику неприйнятною щодо союзника і застерегла: вторгнення США до Гренландії означатиме кінець НАТО. Премʼєр-міністр острова Єнс-Фредерік Нільсен, зі свого боку, заявив, що повʼязування Гренландії з військовим втручанням є проявом неповаги.
Реакція набула міжнародного масштабу. Кілька європейських держав виступили зі спільною позицією.
- Німеччина
- Франція
- Велика Британія
- Польща
- Італія
- Іспанія
- Данія
У заяві вони наголосили, що безпека в регіоні має забезпечуватися колективно в межах НАТО, а не через односторонні кроки.
Гренландія – не просто льодовий масив у Північній Атлантиці. Це найбільший острів світу, автономна територія Данії з багатими запасами корисних копалин і стратегічно важливими обʼєктами, зокрема американськими. Саме це робить його вузлом сучасної геополітики.
І тепер Париж демонструє, що в Арктиці він теж має свій голос.
Залишити коментар