Війна продовжує докорінно трансформувати ринок праці в Україні. За даними Київської школи економіки, станом на кінець 2024 року майже чверть усіх працівників в Україні зайняті у державному секторі — це близько 2,6 млн осіб. До цієї категорії входять військовослужбовці, нацгвардійці, працівники МВС, прикордонної служби, а також держслужбовці й адміністративний персонал.
Такий різкий перекіс у бік державної зайнятості є прямим наслідком повномасштабної мобілізації. І водночас — ударом по приватному сектору, де кадровий дефіцит лише посилюється.
Хто зараз на вагу золота для роботодавців
Найбільше бракує працівників у критичних галузях — медицині, освіті, логістиці, будівництві, інженерії та ІТ. Промисловість, яка донедавна була основою національної економіки, втратила понад третину свого кадрового потенціалу.
Освітня та медична сфери втратили по 11% робочих місць. Понад 60% українських підприємств повідомляють про труднощі з пошуком персоналу. Основні причини цієї кризи — мобілізація чоловіків та масова еміграція жінок із дітьми. Частина кадрів виїхала за кордон, інша — зараз в армії або проходить навчання.
Нереалізований потенціал: кого не помічає ринок
Уряд та бізнес дедалі більше звертають увагу на групи, які традиційно залишалися осторонь — переселенців, людей з інвалідністю та ветеранів. Однак ці ресурси поки що використовуються мляво.
- Лише 7% переселенців, які втратили роботу, у 2024 році звернулися по допомогу до центрів зайнятості.
- Серед людей з інвалідністю працевлаштовані лише 16%, хоча близько 40% з них можуть працювати без спеціальних умов.
- Водночас лише 16% відкритих вакансій офіційно класифікуються як придатні для осіб з інвалідністю.
Загалом центри зайнятості охопили лише 6% українців з інвалідністю, хоча таких громадян на сьогодні — понад 3,4 млн. Це свідчить про слабку комунікацію та системну недовіру до державних служб працевлаштування.
Війна як ключовий фактор змін
Ситуація на ринку праці не була б настільки драматичною, якби не війна. Збройна агресія Росії, що триває з 2014 року, підірвала процеси економічного відновлення після кризи 90-х. Після повномасштабного вторгнення майже всі ресурси країни були переорієнтовані на виживання та оборону, а багато галузей втратили опору.
Це пояснює, чому в центрі державної уваги тепер — утримання робочої сили, пошук нових форматів залучення вразливих груп і адаптація ринку під реалії воєнного часу. Поки держава переосмислює свою кадрову політику, українці вчаться виживати в нових умовах — волонтерити, донатити, створювати робочі місця власноруч.
Залишити коментар