Російська авіабомба спопелила унікальну історичну пам’ятку у прифронтовому селі Терсянка Запорізької області. Під удар окупантів 23 травня потрапила старовинна лютеранська церква Святих Петра і Павла. Про цей черговий злочин загарбників повідомила місцева активістка Лариса Євсєєва.
“Німецькі загарбники не знищили стару школу і церкву, а ці сучасні варвари розбили її вщент”, – написала Лариса Євсєєва.
Ця будівля уособлювала матеріальну спадщину європейських переселенців, які обживали тутешні землі понад два століття тому. Храм зумів уціліти під час революційних подій, сталінського терору та двох світових воєн. Проте російського обстрілу споруда не витримала.
До початку повномасштабного вторгнення громада планувала провести ремонтні роботи для збереження історичного об’єкта. Тепер пам’ятку повністю зруйновано. До свого 115 – річчя архітектурна перлина не дожила буквально два тижні.
Історія святині розпочалася у 1911 році завдяки коштам місцевих землевласників та німецької громади. Звели її німецькі та нідерландські мігранти, які заснували на березі річки Терса поселення Фріденфельд. У перекладі ця назва означає “Мирне поле”.
Дзвіницю новозбудованого лютеранського храму прикрашали три дзвони. Один був великим зі спеціальною колотушкою для ударів, а два менших висіли вільно.
Внутрішній простір сакральної споруди вражав своєю вишуканістю. Через усю будівлю праворуч і ліворуч тяглися витончені ряди рожево – мармурових бетонних колон. Два просторі приміщення єдналися між собою через органну залу.
Серцем німецької церкви був розкішний музичний інструмент фірми «Бах і Шунт», привезений зі Штутгарта. Німецький орган мав дві трансмісії, 20 дзвінких голосів, два клавішні ряди та чимало інших елементів.
Освятили та урочисто відкрили культову споруду 5 червня 1911 року. Служби тут тривали до осені 1934 року, коли радянська влада заарештувала та розстріляла останнього пастора. Згодом, восени 1941 року, німецьких мешканців примусово депортували до Казахстану. За радянських часів після завершення Другої світової війни колишній храм перетворили на звичайне зерносховище. Наприкінці 1980 – х років усередині облаштували кінозал із підсобками, сценою та фоє. Проте навіть після радянських перепланувань будівля чітко зберігала свій автентичний зовнішній вигляд.
Залишити коментар