На 73-му році життя зупинилося серце Михайла Бенча – людини, чий об’єктив упродовж десятиліть документував історію Тернопілля та становлення української духовності. Видатний фотохудожник, публіцист та Заслужений працівник культури України відійшов у вічність у вівторок, 24 лютого.
Його творчий шлях був нерозривно сплетений із Західноукраїнським національним університетом. Прийшовши до закладу ще у 1972 році, Михайло Бенч став не просто завідувачем фотолабораторії, а справжнім літописцем вишу. Він фіксував усе: від офіційних візитів державних діячів до емоційних миттєвостей студентських буднів. Сьогодні архів майстра – це унікальна збірка світлин корпусів університету різних епох, що зберігається в альбомах тисяч випускників та викладачів.
Михайло Бенч ніколи не залишався осторонь доленосних подій країни. Він працював у самому епіцентрі Помаранчевої революції та Революції Гідності, залишаючи для нащадків чесні кадри з майданів. Як багаторічний кореспондент газети “Університетська думка”, він ілюстрував фундаментальні праці з історії рідного закладу, співпрацюючи водночас із відомими столичними та регіональними виданнями.
Особливою сторінкою його життя була віра. Митець не лише досліджував релігійну тематику через об’єктив, а й власноруч опікувався університетською каплицею Різдва Пресвятої Богородиці, дбайливо добираючи ікони до кожного церковного свята. Серед його найзнаковіших циклів робіт:
- Святкування тисячоліття хрещення Руси – України
- Візит Патріарха Мстислава та його інтронізація у Святій Софії
- Святині України та древній Херсонес
- Маріїнський духовний центр у Зарваниці
- Свято – Успенська лавра – перлина Тернопілля
Проте за межами офіційних регалій Михайло Бенч був душею інтелектуальної компанії, яку друзі жартівливо називали “Келійним братством”. У його фотолабораторії, де стіни були щільно завішані іконами, народжувалися сміливі культурні проєкти та мистецькі ідеї.
“Ми спілкувалися, придумували всілякі культурні ідеї. Приміром, як організувати фотовиставку, як ліпше висвітлити ту чи іншу конференцію чи до 200 – ліття Тараса Шевченка зробити концерти Галицького камерного оркестру в містах Тернопільщини, де побував Кобзар. Михайло Бенч був великим життєлюбом. Це велика втрата для нас і для всієї громади”, – згадує давній друг майстра, журналіст Михайло Зубик.
Разом із ним відходить ціла епоха класичної репортажної зйомки, де за кожним кадром стояв не просто технічний хист, а глибока філософія та любов до рідного краю.
Залишити коментар