У Козовій провели в останню путь Володимира Брицького – 38-річного військового, який понад рік залишався у переліку зниклих безвісти. Селище завмерло у скорботі.
Про нього говорили тихо. Про нього говорили з болем. Володимир народився у Денисові, закінчив місцеву школу, навчався далі в Тернополі. Його добре знали в окрузі – добрий, уважний, завжди привітний. Це згадували всі, хто стояв біля труни.
Навесні 2024 року він став до лав оборонців. Пішов служити у 33 окрему механізовану бригаду, де виконував обов’язки командира бойової машини. У зоні бойових дій провів місяці напруженої та небезпечної роботи.
3 листопада 2024 року боєць загинув поблизу населеного пункту Побєда на Донеччині. Тоді інформації було замало. Рідні чекали на дзвінок, на будь-яку вістку. Володимира оголосили зниклим безвісти. Майже рік і місяць його сім’я жила між надією і страхом.
Тепер він повернувся. Але повернувся на щиті.
Похорон зібрав усіх – від рідних і побратимів до просто небайдужих жителів громади. Люди приходили з квітами та молитвами. Кожен хотів віддати шану.
У скорботі залишилися батьки військового, його дружина Наталя та двоє дітей – Марта і Матвій. Їх обіймали, підтримували, але слова не могли полегшити втрату.
“Висловлюємо щирі співчуття родині. Нехай душа полеглого оселиться у Царстві Небесному, а пам’ять про Воїна завжди живе в серцях людей. Світла пам’ять та шана Герою!”, – зазначили у громаді.
Попрощавшись із бійцем, люди довго не розходились. Хтось стояв мовчки, хтось плакав, хтось стискав у руках маленький прапор України. Кожен по-своєму прощався з командиром, який віддав життя за країну.
Його ім’я тепер назавжди серед тих, хто повернувся додому в найважчий спосіб.
Залишити коментар