Вісім років – і велике серце. Маленька Марічка Бедрій із села Увисла Хоростківської громади Тернопільської області вирішила пожертвувати найдорожчим для себе – своєю довгою косою – заради допомоги українським захисникам. Дівчинка продала волосся і передала виручені кошти на підтримку волонтерів, які готують домашні страви для фронту.
Марічка навчається у третьому класі місцевої школи та відвідує музичну школу в Хоросткові, де грає на скрипці. Попри юний вік, вона дивує дорослим світоглядом і бажанням робити добрі справи. Ще донедавна її гордістю була довга темноруса коса, але коли доглядати за нею стало складно, дівчинка вирішила: якщо вже підстригти – то з користю.
«Шкода просто викидати таку красу. Нехай принесе комусь добро», – пояснила своє рішення Марічка мамі, пані Ользі.
У перукарні Хоросткова дівчинку підстригли, а волосся, довжиною понад 42 сантиметри та вагою 116 грамів, продали. За косу виручили 5 650 гривень. Як розповіла мама, остаточне рішення, на що витратити гроші, донька прийняла сама.
«Ми одразу знали, що гроші підуть на добру справу, але це були Маріччині кошти, і ми поважали її вибір. Вона вирішила допомогти бабусі Любомирі, яка з початку повномасштабного вторгнення варить страви для військових», – каже пані Ольга.
Частину грошей – 4 000 гривень – дівчинка передала волонтерській кухні у Збаражі. Там кошти витратили на закупівлю спеціальних реторт-пакетів – термостійких упаковок, у яких зберігають домашні страви. Такі пакети дозволяють стерилізувати їжу й тримати її свіжою навіть у польових умовах.
«Ці пакети дуже потрібні. Завдяки ним ми можемо передавати бійцям борщі, каші з м’ясом, вареники, голубці – усе, що нагадує про дім», – розповідає бабуся дівчинки, Любомира Бедрій.
За передані Марічкою кошти волонтери змогли приготувати близько шести сотень порцій домашньої їжі для військових. У кухні пані Любомири та у волонтерській групі «Максимівська ініціатива» постійно працюють десятки небайдужих. Вони готують страви, енергетичні батончики, випічку та відправляють усе це на передову. З різних напрямків фронту надходять слова вдячності – і теплі, і сльозливі, бо там кожен шматочок домашнього хліба нагадує про мирне життя.
«Я щаслива, що змогла допомогти нашим військовим. Хочу, щоб вони швидше повернулися додому живими і здоровими», – каже восьмирічна Марічка.
Її вчинок став прикладом справжнього дитячого патріотизму. Адже допомагати армії – не лише справа дорослих. Марічка довела, що добро не має віку, а бажання підтримати захисників може народитися навіть у серці маленької дівчинки з великою мрією про перемогу України.
Залишити коментар